БАНЬКА

(-и) ж.; нарк. Випарювання рідини. ПСУМС, 5. ♦ На баньці, жрм.; зах. У стані алкогольного сп'яніння. У руках дивак тримав великий та трохи прим'ятий букет троянд. Він хотів вибачитися за те, що сталося вчора. Він був трошки "на баньці" (СМ, 25.05.200). ■ Від польськ. розм. być па bаńсе - бути напідпитку.

Словник українського сленгу 

T: 0.034038129 M: 1 D: 1