РОЗКОЛОТИ

(-олю, -олеш) док., кого. 1. крим., міл., жрм. Добитися потрібних свідчень; примусити когось зізнатися в чомусь (як правило, у скоєнні злочину). Лагутський, який вже й не сподівався легко "розколоти" хлопця, посвітлішав на обличчі (В. Врублевський, Замах на генсека). БСРЖ, 501; СЖЗ, 89; ЯБМ, 282. 2. (на що); жрм. Примусити когось поділитися чимсь, віддати, купити комусь щось - Кого отак розколола? - вже мирніше спитав Шурик. (В. Шевчук, Сонце в тумані); Володимир таки зумів "розколоти" Лиса, і невзабарі, змоловши жменю брунатно-лискучих бобів, ми почали збадьорюватися (А. Шевчук, Чорний човен неволі); - Пляшки порожні, у кишенях вітер, і - нікого розколоти хоч би на кухоль пива (А. Морговський, Тінь птеродактиля). Розколоти на бабки. БСРЖ, 501. ♦ Розколоти на випивон кого, крим. Змусити когось почастувати спиртним. СЖЗ, 89; ЯБМ, 2, 283.

Словник українського сленгу 

РОЗКРУТИТИ →← РОЗКЛАД

T: 0.092036123 M: 3 D: 3