БИК

(-а) ч. 1. крим. Фізично сильний чоловік У мене завжди було не менше двох "биків", яким я непогано платив за кожну проведену операцію (ПіК, 2001, № 12). БСРЖ, 85; ЯБМ, 1, 143. 2. мол., зневажл.Хлопець із села Кожен опікувався собою, а до якогось там райкомівського заворга, учорашнього сільського "бика", "Зімбабве", їм діла не було (М. Красуцький, Крик...). ПСУМС, 7. 3. військ. Бойовий комплект (БК). Балабін.

Словник українського сленгу 

T: 0.030851031 M: 1 D: 1