Словник українського сленгу

БАКЛАН

(-а) ч. 1. крим.; зневажл. Молодий, недосвідчений «злодій». БСРЖ, 45; СЖЗ, 14; ЯБМ, 1, 55. 2. крим. Хуліган. [Кецик:] Ну, нарвались баклани? (Б. Жолдак, Голодна кров). СЖЗ, 14; ЯБМ, 1, 55. 3. мол. Непорядна людина. Баклан - непорядна у всіх відношеннях людина. (КСМС). 4. мол. Ведучий рок-концерту. ПСУМС, 5. 5. мол. Балакуча людина. ПСУМС, 5. // Людина, що наговорює на інших. КСМС. 6. військ. Солдат осіннього призову. Балабін. 7. частіше мн. баклани, -ів; військ.; жарт. Льотчики морської авіації. Балабін; БСРЖ, 45. ■ З рос. діял. баклан - "обрубок колоди", "людина з великою головою". Грачев, Мокиенко, 32.
Ещё