Словник українського сленгу

СПОКУХА

, -и ж., мол., жрм, жарт., ірон. Заклик до спокою. Спокуха, друзі. Я побуду в Галі з годинку, поснідаю, можливо, ще раз потелефоную до Кирила, домовлюся з ним на точний час (Ю. Андрухович, Московіада); - Спокуха, спокуха! - поблажливо сказав я, заходячи до кімнати, й поплескав його по плечу (Л. Кононович, Мертва грамота). БСРЖ, 560; ТСРОЖ, 201; Югановы, 208.
Ещё