Словник українського сленгу

ЧМО

с. і ч.; крим., мол., жрм; зневажл. Неприємна людина, яка викликає відразу, огиду. - Чмо цей твій Педро... Невже ти не бачиш, шо він має із тебе зиск? Ти мене ще не знаєш, ви... - Та, що там знати. Нитик і чмо. - Чмо? - Ротік зривається з місця, та Педро хапає у руки залізне полінце. Ротік хвилю мовчить і тупає пріч (Р. Кухарук, Любити хлопчика). БСРЖ, 675; ПСУМС, 78; ТСРОЖ, 252; ЯБМ, 2, 538. ♦ Чмо болотне (болотяне), жрм. Те саме. БСРЖ, 675; ФССГД, 250. Чмо японське, жрм. Те саме. [Данко:] Не розмишлять! Чмо японське... Іттіть! (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). ■ З рос. мови: абрев. від "человек морально опустившийся". Грачев, Мокиенко, 182. ■ Абрев. від "человек Московской области". ТСРОЖ, 253.
Ещё