Словник українського сленгу

ШАКАЛ

(-а) ч.; зневажл. 1. тюр.; зневажл. Засуджений, який грабує співкамерників. БСРЖ, 680; СЖЗ, 114; ЯБМ, 2, 544. 2. крим., жрм. Нахабна людина. здимів у пошуках того шакала й падли - амбала на кликуху Кран (Г. Цимбалюк, Останні проводи). БСРЖ, 680; СЖЗ, 114; ЯБМ, 2, 544.
Ещё