Словник українського сленгу

ШАРАГА

(-и) ж.; крим. Злодійська компанія. вони з дільничим колись разом носилися по розкуркулених українських степах, не одну дівку перелюбили, та й з 33-го на одній роботі, - тільки дільничий здебільше спеціалізувався на поетах, а Піскаренко - яка "шарага" привалить (О. Ульяненко, Сталінка). БСРЖ, 683; СЖЗ, 114. // мол.; зневажл. Компанія. Він так імпозантно пішов до виходу, що його провела очима навіть п'яна компанія. Лукава, треба сказати, шарага, бо звернула на мене увагу тільки тоді, коли я залишився сам (В. Шкляр, Елементал). ■ З рос. літер. шарить - "шукати навпомацки, ритися, перебирати, мацати потемки"; звідси шарага - "це той, хто шукає і краде" (Отин2, 75). ■ Див. коментар до «шарашка».
Ещё